Ой чую я через люди

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Я для тебе, о земле прапредків моїх, Не зумію нічого в житті пожаліти, Я готовий співати про твої заповіти, Сад садити рясний на могилах твоїх. Я тебе душею, серцем рад зігріти, І корону сплести із зірок золотих, І тебе увінчати на висотах святих, Щоб могла ти хоч мить, як зоря, заясніти. Я готовий за тебе […]

Козак од’їжджає —Дівчинонька плаче:«Куди ідеш, козаче,Козаче-соболю? Візьми мене із собоюНа Вкраїну далеку!» —«Дівчинонько мила,Що ж будеш робити На Вкраїні далекій?» —«Буду хусти прати,Зеленого жита жатиНа Вкраїні далекій!» «Дівчинонько мила,Що ж будеш ти їстиНа Вкраїні далекій?» —«Сухарі з водою, Аби, серце, із тобоюНа Вкраїні далекій!» —«Дівчинонько мила,Де ж будеш ти спати На Вкраїні далекій?» —«В степу, […]

Гей, летіли галочки понад Чорне море — та й не один жовнір плаче в цісаря в неволі. Та не один жовнір плаче, та й не один туже — що він, бідний, цісареві задарма так служе. «Та й вийдіть ви, новобранці, перед нові брами! Станьте разом всі ногами, докупи плечами! Поглипуйте на цісаря чорними очима». — […]

Поза яром, да поза яром, поза лугом — орав милий чужим плугом. Чужі воли, чужа нива — поганяє чужа мила. Поганяє, поганяє — ой на сторони, ой, та сумно поглядає.

Ех ти, літо з гарячими бурями! Оживляєш і поле, і луг. Розлучуся з думками похмурими, Вийду з хати, погляну навкруг. Шум стоїть над густою дібровою, Ніби рада про щось там іде; Потічок гущиною вільховою Шелепоче, мов нитку пряде. Розпласталися ниви, мов килими, — А над нами небесна яса! Там жита з колосочками білими, Там срібло […]