Хотілося дівці розкоші зажити

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Твоїй памʼяті, брате Самійле На персах землі — ропа; У важке небо зоряне з сонцем — впира чолом. Од пʼят гори до зір небесних — криваві тумани. На горі в туманах — хрест. Простяг рамена од краю світа до краю, од сходу на захід. У світ упала тінь хреста з півночі на південь. На хресті […]

Ой у городі копаночка, Там купалася ластівочка, На бережині сушилася, Дівка Ганнуся журилася. А ще рушничка не попряла, А вже старостам слово дала, А ще рушнички на верстаті, А вже старости давно в хаті.

I. Одсяяло, одсйніло полуднє — Кривавий захід поглинає тьма, І на пустелі дальні і безлюдні Лягає мертвим саваном зима. Де ж свято барв? Де Жовтня хміль? Нема. Ось дні грядуть буденні, темні, трудні. Де вітер рвав, де клекотіли рудні — Там Грудня лід, там тишина німа. Кощавий голод. Згарища руїн. В тобі одній — хороби […]

I Гуде великий город над рікою і тягне воду із Дніпра, а сонце йде дугою степовою туди, де небо вічною стіною моря великі замика. Гуде далекий город над степами, встає туманами рілля, гримлять із вирію під небесами ген журавлі тягучими ключами об гори сині у лісах. Ідуть селяни в темні доли босі і в лоно […]

Homme libre, toujours tu chetiras la mer! La mer est ton miroir… Ш. Бодлер 1. Сховалась за хвилястий виднокруг Земна сучасність з гуркотом і чадом. І от, стихіє, подих твій і рух — Нещадного буття сліпе свічадо! Розтопленим металом двиготить Студене море, і важкі буруни Б’ють у борти, невтомні ні на мить, І линви напинаються, […]