За горою за крутою косарики косять

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Правду з неправдою, Цноту – із єрессю Вимішай – матимеш Добру поезію. Літо, ніч, місяць, Явір, черешня, Дівчина, хлопець, — Пісня справдешня. Шепти, присяга, Злагода, згода, Вічне кохання, — Оце вам ода! Опівніч, клуня, Сіно – принада. Парубок, дівка, — Це серенада. Парочка в клуні… Схож на ведмедя Батько з дубиною, — Ось вам комедія! […]

Та нема гірш нікому —як тій сиротині —ніхто не пригорнепри лихій годині! Та не пригорне батько,не пригорне мати —тільки той пригорне,що думає взяти. Та налетіли гусиз далекого краю —замутили водув тихому Дунаю. Та бодай сірі гусиз пір’ячком пропали —що нас розлучили,як голубів пару! Як ми кохалися —як зерно в горісі —тепер розійшлися,як туман по лісі! […]

Поети вчать, як треба жити, Багатим бути, а самі ж І на підошви заробити Не вміють нещасливий гріш. Натхнені добрістю й красою, Оспівують блаженний рай. Та ситий піснею самою Не будеш ти, хоч як співай. Тихіше, милі! Міру мати Повинні співи голосні, Бо вік наш хитрий – оплювати Готовий почуття й пісні. 31 січня 1906 […]

Наступає чорна хмара, а другая синя, не заступить син за батька, а батько за сина. Женуть батька в степ косити, сина — молотити, третю дочку-паняночку тютюну садити. А невістку з свекрухою у лан жито жати; сіли вони обідати — «Гіркий нам обіде!» Озирнуться позад себе — аж економ їде. Під’їжджає пан економ, канчук розпускає: «Чому, […]

Не стій, вербо, над водою — рано-рано! Не стій, вербо, над водою — та ранесенько! Розчий, вербо, сімсот квіток — рано-рано! Розвий, вербо, сімсот квіток — та ранесенько! Що всім хлопцям по квітоньці — рано-рано! Що всім хлопцям по квітоньці — та ранесенько! Тільки Грицеві нема квітки — рано-рано! Тільки Грицеві нема квітки — та […]