Ой за лужком, за темненьким
Ой за лужком, за темненьким,
ой за лужком,
брала дівка льон дрібненький
брала вона, вибирала,
брала вона,
та й до личенька рівняла:
«Личко ж моє рум’янеє,
личко ж моє,
кому будеш ти вірненьке?
Чи попові, чи дякові,
чи попові,
а чи тому чумакові?»
Чумак ярма нариває,
чумак ярма,
сірі воли запрягає,
сірі воли запрягає,
сірі воли,
сам в дорогу виїжджає.
Сам в дорогу виїжджає,
сам в дорогу,
жінку вдома покидає:
«Зоставайся, жоно, дома,
зоставайся,
рубай дрова до порога.
Рубай дрова до порога,
рубай дрова,
осичані до ослона.
А вже мені докучило,
а вже мені,
лішиною топити.
Лішиною топити,
лішиною,
горшком воду носити.
Горшком воду носити,
горшком воду,
в сусід солі просити.
«Сусідочки голубочки,
сусідочки,
дайте солі два дрібочки!
Дайте солі два дрібочки,
дайте солі,
научайте свої дочки,
Щоб по ночах не ходили,
щоб по ночах,
щоб чумаків не любили.
За чумаком добре жити,
за чумаком,
є що їсти, є що пити.
Є що їсти, є що пити,
нічим борщу посолити.
На оборі ні шерстини,
на оборі,
а в коморі ні пилини!»
Коментарів ще немає... Будьте першим!