Ох і не стелися, хрещатий барвінку
Ох і не стелися,
хрещатий барвінку,
та й по крутій горі.
Гей, не втішайтесь,
зли воріженьки,
та пригодоньці моїй!
Бо моя пригода —
козацькая врода,
так, як ранняя роса:
що вітер повіє,
сонечко пригріє, —
роса на землю впаде.
Що вітер повіє,
сонечко пригріє,
роса на землю впаде,–
так моя неслава,
людська поговірка,
усе марно пропаде!
Наїхали пани,
та ще й орандарі
воли й вози забирать…
Гей, беріть же ви
усю худібоньку,
не маю вам що казать!
А я, як жив буду,
то все те здобуду,
воли й вози покуплю,
мережані ярма,
тернові занози
ще ж бо й сам я пороблю!
На людськую славу
і тую поговірку
ще раз у Крим ісхожу;
повні вози солі,
повні мажі риби
ще додому привезу.
Коментарів ще немає... Будьте першим!