Гей, гук, мати, гук
Гей, гук, мати, гук,
де козаки п’ють,
й весела та доріженька,
куди вони йдуть.
Та куди ж вони йдуть,
там бори гудуть,
поперед себе
та вражих панів
облавою пруть.
Зібрались вони
під рясні дуби,
та чекаючи
та й отамана
на раду собі.
Отаман іде,
як голуб гуде,
а під білою
та березою
головку кладе.
«Отамане наш,
не дбаєш за нас,
ось і, бач, наше
та товариство,
як розгардіяш.
Чи не срам тобі
покидати нас
й по застумах
та цього лісу
блукати без нас?
Глянь, отамане,
вже світ настає,
ой уже ж наше
та товариство
коней сідлає!»
«Ой помру ж я, помру,
не зажив слави,
бо нема мені
та долі бути
батьком над вами».
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!