Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві
Гомін, гомін, гомін,
гомін по діброві,
туман поле покриває;
мати сина виганяє:
«Іди, сину, іди, сину,
пріч од мене —
нехай тебе орда візьме,
нехай тебе орда візьме!»
«Мене, мати, мене, мати,
орда знає —
в чистім полі об’їжджає,
в чистім полі об’їжджає».
«Іди, сину, іди, сину,
пріч од мене —
нехай тебе ляхи візьмуть,
нехай тебе ляхи візьмуть!»
«Мене, мати, мене, мати,
ляхи знають —
пивом-медом напувають,
пивом-медом напувають».
«Іди, сину, іди, сину,
пріч од мене —
нехай тебе турчин візьме,
нехай тебе турчин візьме!»
«Мене, мати, мене, мати,
турчин знає —
сріблом-злотом наділяє,
сріблом-злотом наділяє».
«Іди, сину, іди, сину,
пріч од мене —
нехай тебе москаль візьме,
нехай тебе москаль візьме!»
«Піду, мати! Піду, мати!
москаль мене добре знає —
давно уже підмовляє,
давно мене підмовляє.
У москаля, у москаля
добре жити:
будем татар-турків бити,
будем татар-турків бити!»
Гомін, гомін, гомін,
гомін по діброві,
туман поле покриває,
мати сина призиває:
«Вернись, синку, вернись, синку,
додомоньку —
змию тобі головоньку,
змию тобі головоньку!»
«Мене, нене, мене, нене,
змиють дощі,
а розчешуть густі терни,
а висушать буйні вітри!»
Коментарів ще немає... Будьте першим!