Жита

Радуйся, земле пресвята!
Колишуться в полях жита;
За шумом шум
Пливе на лан;
Співа сто дум
Нив океан,
Хвилює шелестами вкрай,
Як той Дунай, як той Дунай!
Радуйся, земле, і радій!
Йдуть гості, юні, молоді,
Женуть ягнят
Бичем вітрів:
Сто тисяч стад
І табунів;
Сріблиться море білих грив –
Од меж до меж, од нив до нив…
І розвесній, душе сумна…
Несе бальзами тишина…
А житній шум
Гоїть біль ран,
Втопив мій сум
Піль океан…
У грудях спів, на струнах сміх –
Жита… жита… в полях моїх!