Ніжність»

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Не зови, не мани, я не знаю тебе. Ти не ти, ти мара, ти лиш привид, ти сон, В мене любка була, але вмерла вона, І любив її так, що квилить в серці стон. В мене любка була, така гарна, як рай І чарівна, як сон, як привабні світи, І подібна ти їй, ти подібна […]

Поволі звіває тумани вечірня зоря з висоти, і в полі високі майдани гучнішають від самоти. Поволі темнішає поле й до місяця сяє в росі, та очі мої вже ніколи сльозами не блиснуть красі: покинули друзі безсилі мене умирати в степу, де вітер гойда на могилі у житі довічну журбу; де сокіл мандрує під небом й […]

Мала я в серці своєму,щирим зігрівши теплом,білий, як рисове зерня,крихітний, ніжний бутон. Я ж його в серці леліла,гарно було нам обом, —оберігала від спеки,гріла в негоду теплом. Він виростав, розвивався,думала — щастя прийшло;зріс, як деревце, високий,сонячне звівши чоло. Він виростав, і вже радістья відчувала щокрок.Зріс і — побіг він шляхами,наче співучий струмок… Я ж його […]

«Молодая дівчинонько, чого з лиця спала?» — «Така тепер, козаченьку, панщина настала! Що в неділеньку раненько усі дзвони дзвонять, молодії отамани по улицях ходять: “Ой годі вам, добрі люди, до церкви ходити, беріть ціпи та лопати — та йдіть молотити”.» Змолотили стіг пшениці, везуть продавати — молодому отаману жупани справляти. Ой, справили два жупани, треті […]

Та й не жалко мені та й ні на кого, тільки жалко мені на отця свого — на отця свого, на старенького — оженив він мене, молоденького. Та й узяв жінку не до любові, не до любові, не до розмови, ані хліба спекти, ні між люди піти. «Та піди, сину, у Китайгород, у Китайгород та […]