Усі гори зеленіють

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

На її добру славу впала тінь. З розмови Як повідь води весною, спливаючи з лугів, лишає на кожній травинці крапелинку від своєї стихії, так само і ніч, відійшовши вранці від нас, залишає біля кожної речі, рослини, тварини і людини, й шматочок від себе, що зветься тінню. І коли ти це побачив і збагнув, то ти […]

Я вас любив, німуючи, то словом і вірив сліпо та тривожно знов, а ви боялися, щоб випадково не виявив при людях я любов. Я вас любив, побожний, то злорікий, ви ж обминали, боячись, мене, і через те прощайте вже навіки, і хоч тепер вас серце обмине. Але коли у липні під каштаном побачите потоптану траву […]

Ой за лужком, за темненьким, ой за лужком, брала дівка льон дрібненький брала вона, вибирала, брала вона, та й до личенька рівняла: «Личко ж моє рум’янеє, личко ж моє, кому будеш ти вірненьке? Чи попові, чи дякові, чи попові, а чи тому чумакові?» Чумак ярма нариває, чумак ярма, сірі воли запрягає, сірі воли запрягає, сірі […]

Ой пущу я кониченька в саду, а сам піду к отцю на пораду. Отець мій по садочку ходить, за поводи кониченька водить. «Ой на, сину, коника, не гайся, щоб ти од того війська не зостався!» Військо йде, короговки мають, попереду музиченьки грають. Ой пущу я кониченька в саду, а сам піду к неньці на пораду. […]

Зеленая ліщинонько, чом не гориш — та все курися?Гей, молодая та дівчинонько, чого плачеш, чого журися? Ой коли б я була суха — то б горіла, не курилася;гей, коли б знала, що за ним я буду — не плакала б, не журилася. Ой у броду беру воду — на тім боці мої карі очі;там козаченько […]