Ой давно, давно

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Коло мої хати Зацвіли блавати, Хотіли мене мати Восени віддати. А мати хотіли, А я не хотіла. Прийшли старостоньки, Я їм відповіла: «Не косіть травичку, Бо ще зелененька, Не віддавай, мати, Бо-м ще молоденька». «Зачекай, сестричко, Ще не віддавай си, На городі ружа — Урви, заквітчай си. На городі ружа Та ще й барвіночок, Подівоч, […]

Сумні ми стоїмо перед своєю Майбутністю, ворожим: так чи ні… Чи ми воскреснем, впавши ниць душею, Чи вийдемо з пітьми на ясні дні?.. Сьогодні ми живем, сьогодні й блудим, Підступна маска засліпила нас. Не знаєм, що сказать собі і людям, Не відаєм, хоч відати вже час. Затиснуті, задушені, як миші, Під віником жорстким з усіх […]

Побратимів багатих мені Не потрібно – я відаю їх! За божками летять, як дурні, А всім іншим – погорда і сміх. Я не хочу сидіть за столом З паничами – принизлива гра: Обмине тебе келих з вином, Пригадається кривда стара. Я не хочу дівочих принад, Ніжних пестощів білих грудей. Студенить мені серце, мов град, Зрада, […]

Ви вирвали серце у себе з грудей, а разом із ним і тривогу, і десь подали аж на небо руде з маленької келії Богу. А я на те місце жоржину приніс, де серце було в вашім лоні, та ви волосинкою теплою з кіс її почепили іконі. Неначе у Бога немає полів і всякого зілля і […]

Чи то виють вовки, чи вітрища ячать, Чи лящать солов’ї на розраду комусь — Тут я бачу свій край, річку, бір, сіножать, Свою землю святу Білорусь. Кам’яниста вона і тверда, мов кора, Що посію, росте горобцю до колін. А люблю ж я її, жаль хатини й двора, В світі кращих немає хатин! Там господа моя, […]