Спіраль

Лінії в блокноті,
хаотичні наче зорі.

Так задумано, однак
не буває хаотично —
все на місці.
Діло в баченні картини.

Бо кожен розуміє те,
що він колись вже відчував,
чи те знайоме,
що колись мав.

І кожен бачить інший штрих,
іншу тінь серед рядків.

Та десь в неоновому небі
зорі,
мов кришталь,
чекають на свою спіраль,
що на землі ще ручкою є,
що серед сотень ліній живе.

Щоб потім побачити зірку в фоє.
Зірка — душа,
душа — то спіраль,
спіраль — то є нитка життя:
дуже тонка
та легка в забуття.

І варто лиш трохи її надломити,
як почнуть губитися всі наші миті.

Та поки веде вона далі крізь час,
зорі малюють історію нас.