По довгім, важкім отупінню…
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
По довгім, важкім отупінню
Знов тріскає хвиля пісень,
Неначе з-під попелу разом
Язиками блимне огень.
Що щастям, спокоєм здавалось,
Те попелу тепла верства;
Під нею жаги і любові
Не згасла ще іскра жива.
Не згасла ще, тліла, ятрилась
Помимо сліз моїх роси;
Та вітер повіяв і попіл розвіяв –
Тепер ти огонь той згаси!
Ні, годі! Не буду гасити!
Най бухає грішний огень!
І серце най рветься, та вільно най ллється
Бурливая хвиля пісень!
«По довгім, важкім отупінню…» — поезія Івана Франка про пробудження після тривалого душевного заціпеніння, повернення кохання та творчого натхнення. Образ вогню й хвилі пісень передає силу почуттів, які знову вириваються назовні. Вперше вірш надруковано в журналі «Зоря» 1891 року, № 17, с. 328. Текст подається за виданням: Франко І. Я. «Зібрання творів у 50-и томах», Київ: Наукова думка, 1976, т. 2, с. 122.
Обговорення (0)
Коментарів ще немає... Будьте першим!