Ой ти, дівчино, з горіха зерня…
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Oй ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня?
Чом твої устонька — тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І чом твій усміх —для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
«Ой ти, дівчино, з горіха зерня» — один із найвідоміших любовних віршів Івана Франка, у якому захоплення красою коханої поєднується із суперечливими почуттями, душевним сум’яттям і стражданням. Вірш став популярною піснею та отримав численні музичні інтерпретації. Вперше твір надруковано у книзі «Зів’яле листя» 1896 року, с. 47. Текст подається за виданням: Франко І. Я. «Зібрання творів у 50-и томах», Київ: Наукова думка, 1976, т. 2, с. 141–142.
Обговорення (0)
Коментарів ще немає... Будьте першим!