Класики

Ви вже давно ступили за порiг є
Життя земного, лiрники-пiвбоги
I голос ваш — рапсодiï й еклоги —
Дзвенять у тьмi Аïдових дорiг.

I чорний сум, безмовний жаль налiг
На берег наш, на скитськi перелоги —
Невже повiк не знайдете спромоги
Навiдатись на наш пiвнiчний снiг?

I ваше слово, смак, калагатiя
Для нас лиш порив, недосяжна мрiя
Та гостроï розпуки гострий бiль.

I лиш одна ще тiшить дух поета,
Одна вiдроджує ваш строгий стиль —
Ясна, дзвiнка закiнченiсть сонета.