Дідусева наука

Густі твої брови, волосся руде,
І запах тютюну, що пахнув так звично…
Такого дідуся немає ніде,
Моя опора в житті хаотичнім.

Ти пляшку із горілкою мав на столі,
Життя твоє часом було наче злива.
Та тільки-но я виринала в селі —
Ти пити кидав, щоб я була щаслива.

Ти брав мою руку й лишав свої дні,
Показував річку, стежки таємничі.
Вчив гордо й сміливо сидіти в сідлі,
І радість світилась на ріднім обличчі.

Історії давні про наше село
Звучать і тепер, коли тихо довкола.
Твоє неповторне і щире тепло
Мене не полишить ніколи й ніколи.

Я сильно сумую.
Минули літа,
Але моя туга ніяк не минає.
Любов моя чиста, глибока, свята
До тебе крізь небо доріг шукає.

Любила, люблю і любитиму впліть,
Мені не вистачає твого силуету.
Душа моя сильно за тобою болить,
Дідусю, ти став моїм ангелом злету.