Чернетка без голосу

Я маю ідеї,
не маю я слів,
які опишуть весь мій мотив.

Немов в один день закрились думки,
і більше не буде тієї пори.

Не буде слів, не буде думок,
тіло просить: «Залиш мені сон».
Не можу, не хочу,
писати я хочу…

Занедбане слово, рима крива,
більше не вийде з цього листа,
не буде голосу мого у віршах.

Всі слова застрягнуть в очах,
захочу сказати, забуду слова,
в очі заглянь — там буду я.

Можливо, у віршах знайомі слова,
можливо, у віршах проблема моя.

Можливо, у віршах — тема, друга,
підтекст чи інша людина права.

Та мотив мій не змінився,
лиш слова, що були в дії,
зараз стали, немов тіні.